День хрещення Київської Русі відзначається в Україні згідно
з Указом Президента від 25 липня 2008 року щорічно 28 липня. Разом з тим цього
ж дня Православна церква вшановує пам’ять рівноапостольного князя Володимира –
хрестителя Русі.
Серед усіх реформ Руської держави, здійснених Володимиром,
звісно найважливішою була релігійна. Спочатку князь намагався реформувати
язичництво, але з того нічого не вийшло, адже стара релігія, ознаками якої були
багатобожжя, багатоженство й криваві жертви, цілковито себе вичерпала. Тому
Володимир у 988 році прийняв християнство з Візантії та запровадив його як
державну релігію на Русі – крок абсолютно раціональний, адже Візантія на той
час була наймогутнішою і найбагатшою державою континенту, центром цивілізації.
Саме цивілізована Візантія була предметом мрій і заздрощів київських князів,
яких сусіди цілком справедливо вважали дикими варварами. «Варвари-Русь, народ
жорстокий і немилосердний, що не знає ласки до людей», - таку характеристику
давали чужі літописці нашим далеким пращурам.
Християнізація Русі означала входження її до світової християнської
спільноти, віднайдення нею свого місця в співдружності християнських держав. З
прийняттям християнства Київська держава, згідно з тогочасними уявленнями, ніби
очищалася від скверни й ще з «не країни» ставала країною й водночас членом
християнської співдружності. В очах Візантії прийняття Руссю християнства
остаточно закріпило легітимність влади київських князів, або сказати б,
узаконило державність. Християнство стало потужним поштовхом для розвитку
освіти й культури: почали відкриватися школи, в Києві було збудовано головний
храм Русі – Десятинну церкву Богородиці (996). Прийняття християнства від
Константинополя, а не від Рима, привело до того, що Русь у середині ХІ ст.
опинилася по східний бік Великого розколу 1054 року. Цивілізаційні наслідки
цієї події справили величезний вплив на всю подальшу історію східнослов’янських
країн.