А «метрики» Володимирець не має

Дійсно метрики Володимирець не має, хоча від роду йому дають декілька століть. А якщо вірити літописам, особливо тим, що писалися досвідченими книжниками, то налічує наш град поважний вік.

Ви звернули увагу, що наше містечко розташувалося не на підвищенні, як більшість населених пунктів, а в долині? І оточують Володимирець (у різний час його називали Владіміжец, Владімірко) три пагорби. Один- на схід у бік Канонич, де був тубдиспансер, другий – на захід, там спецгосп і нове кладовище, а третя висота - по шляху на Жовкині. Майже посередині, на четвертій високій «точці» стоїть панський маєток. Так от. Від маєтку на північ метрів за 300-500 у давнину вирувала прірва. Там гинула худоба. Не раз знаходили погибель і люди. Навіть серед зими з тої безодні виривалася багнюка, щось булькотіло й кипіло. Люди возили туди підводами грунт і камінь – нічого не допомагало. Але зайшов у наше поселення якийсь жидок. Цей чоловік був знаючим. А тому, щоб відгородити людей від болотяної повені і страху домовився із громадою що спасе їх, тільки при умові: співвітчизники прибульця мають вільно пустити жити серед володимирчан. Знаючий заказав пану та громаді зібрати 66 підвід і з трьох довколишніх горбів возити землю, аж доки не з’являться валуни. Дійсно, мов велетенські брили, піднялися вони перед здивованими людьми. Волами й кіньми їх прикотили до прірви і завалили вхід у безодню. Але ще цікавішою була умова того чоловіка із силами безодні:»Якщо хоч одна жива душа зрушить той камінь руками, болото оживе і запанує, як море». Згадав мій дідусь цю оповідь, коли почали копати басейн. Серед старих людей зчинився переполох. Всі боялися: якщо будуть порушені брили, то Володимирець геть може затопити водою. Видно, мудрим був знаючий чоловік, передбачив: у майбутньому його нащадки силою тракторів і машин порушать Слово, але якщо не руками - договір не діє. Так чи інакше, але роботи на басейні до кінця доведені не були… Але повернімося до обіцянки, даної пришельцю. Кажуть,з тих пір Володимирець заполонили євреї. Найбільш облюбована ними місцина звалася Кутущиною. Завдяки їм наше містечко здобуло Магдебурзьке право, розширило зв’язки зі світом і тим самим знову ввійшло в історію. Кажуть, щоб обновити містечко, євреї застрахували його, а потім дружно підпалили дерев’яні хибари. Натомість виросло кам’яне місто, будинки якого можна споглядати у центрі. 

Історія - цікава річ. Вона вчить і наставляє. Ось, приміром, така історична довідка, датована 1918 роком. «Владимирец,4-го округа. Реки нет. Местность низженная, окруження лесами. Храм деревянный, двухпрестольний, построен в 1894 году. Вместительный, украшен благолепно. Главный престол Успенский и предельный Покровский. В 2 версты от церкви в лесу у источника была часовня,где совершались молеб. дей-ствия. Часовня сгорела. Прихожан 3220 душ. Причт: священник,псаломщик просфорня. Причтовые строения в ? версты от церкви построены на казенные средства в 1896 году. Дом священника поместительный но ветхий. Надворные постройки требуют ремонта. Дом и надворныя постройки для псаломщика сгорели в 1912году. Есть фруктовый сад и огород. Земли 70 д. 296 кв.с., располдоженной до 3 версть от дома; усадеб 2 д. 2247 кв.с., пах. В двухь кусках 49 д. 1231 кв.с. сенокосной в 4-ох кусках 17 д. 1618 кв.с., план земли есть. Приписные деревни: Каноничи в 5 верстах, Дубовка в 6-ти , Печенки в 8 верстах, Лыпно в 10 верстах. Министерское двухклассное училище. Иноверцев : католиков 755 душ и евреев 1570 душ. Ближайшие –приходы: с.Островцы в 10 в., с . Озеро в 10в. От губерн. Города в 230 версть, от уездного в 100 в.,ж.д.ст. Рафаловка в 18 верстах, торговый и врачебный пункты на ме6сте, почта, станция Стаховка – на месте». Така довідка. І за кожним її рядком – люди, що так чи інакше залишали свій слід на землі.