Графік поведення Новорічних свят в школі для 5-х класів:

27 грудня                  5 класи                    16.00 - 18.00 год.

День Збройних сил України

26 листопада - День пам'яті жертв голодомору

Сьогодні в Україні День вшанування пам’яті загиблих з нагоди 72-річниці вигнання нацистів з України

З 24.10.2016 по 30.10.2016 року триватимуть осінні канікули.

З Днем захисника України

Сьогодні відзначається 75-я річниця трагедії Бабиного Яру

75 років тому в київському Бабиному Яру трапилася трагедія, про яку знають далеко за межами України. Десятки тисяч євреїв, включаючи маленьких дітей, були розстріляні за два дні – 29 та 30 вересня 1941 року. Також у Бабиному Яру розстрілювали учасників українського підпілля.

За два дні в Бабиному Яру, в окупованому Третім Рейхом Києві, розстріляли майже 34 тисячі євреїв. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, знищених у Бабиному Яру. У 1941-1943 роках у Бабиному Яру були розстріляні 621 член ОУН, в тому числі українська поетеса Олена Теліга разом із чоловіком.

Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер напередодні підкреслив, що Бабин Яр є символом усіх страждань, несправедливості та варварства, які приніс Європі націонал-соціалізм. "У ці дні ми в 75-й раз вшановуємо пам'ять жертв бійні в Бабиному Яру. У Бабиному Яру німецькі окупанти, які зайняли Київ, тільки через кілька місяців після нападу на Радянський Союз вбили більшу частину євреїв, які проживали в місті. Тут, у Бабиному Яру, за 48 годин були жорстоко вбиті понад тридцяти трьох тисяч невинних дітей, жінок і чоловіків. Тут, у Бабиному Яру відбувся жахливий початок Голокосту, винищувального походу проти євреїв Європи. Тут, у Бабиному Яру, до закінчення німецької окупації в 1943 році, були страчені десятки тисяч військовополонених і цивільних, тут українці, росіяни, білоруси і багато інші народів повинні були віддати свої життя", - заявив Штайнмайер.

Сьогодні Праведниками народів світу називають тих людей, які виявили співчуття до єврейського народу. Саме поняття «праведник» відображає етичну істину, закладену в Танасі і Талмуді, сенс якої полягає в тому, що, розглядаючи питання про цінність життя, єврейські мудреці підкреслювали, що життя кожної людини - це цілий світ; вбивця губить не лише життя єдиної людини, а й тих, хто не зможе стати її нащадками. Тому рятуючи одну людину, рятівник дає вижити і його потомству. У «Яд-Вашемі» є спеціальний відділ, який розшукує Праведників світу, збирає документальні матеріали про них звідусіль. Звання Праведника народів світу присуджується спеціальною комісією Яд Вашему. 

22 вересня - День партизанської слави України

22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки німецько-радянської війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

Сьогодні День пам’яті жертв фашизму

День пам’яті жертв фашизму - це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського, нелюдського експерименту. Це мільйони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше - мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду.

Немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів, немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання. Найстрашніша ідеологія - та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Півстоліття тому величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.

З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у вересні, тому що на цей місяць припадає дві пов’язані з Другою світовою війною дати - день її початку і її повного завершення. Це стало однією з причин встановлення дня жалоби на вересневу неділю.

Міжнародний день пам’яті в кожній країні, яка прийняла участь у Другій світовій війні, відзначається не тільки скасуванням розважальних заходів, урочистостей, що випадають на цю дату, але і відвідуванням пам’ятників, меморіалів, кладовищ (у багатьох країнах у цей день прийнято доглядати за безіменними, покинутими могилами).

В 2016 році День пам’яті жертв фашизму припадає на 11 вересня.

2 вересня світ відзначає 71 річницю закінчення Другої світової війни - найбільший в історії людства збройний конфлікт завершився підписанням капітуляції Японії. Від СРСР підпис у цьому історичному документі поставив українець - генерал Дерев'янко.

Офіційна і загальновизнана дата завершення Другої світової війни - 2-е вересня 1945-го року. У цей день рівно у 9-й годині і 2 хвилини (за токійським часом) був підписаний формальний акт про беззастережну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини - Японії. Це сталося на борту американського лінкора ББ-63 «Міссурі». Цьому передувало зроблене раніше офіційне повідомлення японської влади від 14-го серпня, в якому вони брали умови капітуляції за формулою Потсдамської конференції без будь-яких поправок і застережень. Нагадаємо, що Японія погодилася на капітуляцію ще 10-го серпня, але з умовою збереження структури імператорської влади в країні. Дещо раніше - 6-го серпня 1945 го року, союзними військами Сполучених Штатів Америки вперше в історії людства була скинута перша атомна бомба і найбільше японське місто регіону Тюгоку Хірасіма було практично знищено. 8-го серпня СРСР офіційно оголосив війну Японії, а 9-го серпня друга Американська атомна бомба ще більшої потужності була скинута на центральне портове місто в Японії Нагасакі, розташоване на заході острова Кюсю, яке було практично стерте з лиця землі. Чи варто говорити про те, що відчував імператор Японії, котрий мав глибоку довіру з боку переважної більшості своїх підданих, погоджуючись на беззастережну капітуляцію?... Однозначний факт - це було мудре рішення, яке сприяло і збереженню його народу, і збереженню культури, і держави як такої.

Зі святом 1 вересня!

З 25-річчям Незалежності України!

День Незале́жності Украї́ни — державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна в її сучасному вигляді.

Уперше День Незалежності України відзначено 16 липня 1991 року — в пам'ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». У ній зазначено:

Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року,Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.

18 червня 1991 року внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня — День незалежності України».

Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». У ній зазначено:

Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє: 1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.

Проголошення незалежності України

Фотолітопис незалежності України 1991-2016 років

Сьогодні відзначаємо День державного прапора

Раніше День державного прапора, одного з національних символів України, святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. Столиця відзначала це свято 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією.

З 2004 року Указом Президента «Про День Державного Прапора України» свято встановлено на загальнодержавному рівні.

Сьогодні День хрещення Київської Русі

День хрещення Київської Русі відзначається в Україні згідно з Указом Президента від 25 липня 2008 року щорічно 28 липня. Разом з тим цього ж дня Православна церква вшановує пам’ять рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Русі.

Серед усіх реформ Руської держави, здійснених Володимиром, звісно найважливішою була релігійна. Спочатку князь намагався реформувати язичництво, але з того нічого не вийшло, адже стара релігія, ознаками якої були багатобожжя, багатоженство й криваві жертви, цілковито себе вичерпала. Тому Володимир у 988 році прийняв християнство з Візантії та запровадив його як державну релігію на Русі – крок абсолютно раціональний, адже Візантія на той час була наймогутнішою і найбагатшою державою континенту, центром цивілізації. Саме цивілізована Візантія була предметом мрій і заздрощів київських князів, яких сусіди цілком справедливо вважали дикими варварами. «Варвари-Русь, народ жорстокий і немилосердний, що не знає ласки до людей», - таку характеристику давали чужі літописці нашим далеким пращурам.

Християнізація Русі означала входження її до світової християнської спільноти, віднайдення нею свого місця в співдружності християнських держав. З прийняттям християнства Київська держава, згідно з тогочасними уявленнями, ніби очищалася від скверни й ще з «не країни» ставала країною й водночас членом християнської співдружності. В очах Візантії прийняття Руссю християнства остаточно закріпило легітимність влади київських князів, або сказати б, узаконило державність. Християнство стало потужним поштовхом для розвитку освіти й культури: почали відкриватися школи, в Києві було збудовано головний храм Русі – Десятинну церкву Богородиці (996). Прийняття християнства від Константинополя, а не від Рима, привело до того, що Русь у середині ХІ ст. опинилася по східний бік Великого розколу 1054 року. Цивілізаційні наслідки цієї події справили величезний вплив на всю подальшу історію східнослов’янських країн.

15 липня – День українських миротворців

Свято українських миротворців Верховна рада України заснувала в 2013 році, він відзначається щорічно 15 липня.

Українські військовослужбовці вперше взяли участь у миротворчій місії про час війни в Югославії.

У 1992 Генеральний секретар ООН звернувся до керівництва України з проханням про введення військового контингенту до складу сил ООН у зонах конфлікту.

3 липня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 2538-XII «Про участь батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії».

Вже на наступний день міністром оборони України був підписаний наказ про формування в смт Гвардійське Дніпропетровської області миротворчого підрозділу – 240-го окремого спеціального батальйону. Формування проводилося на базі 93-ї гвардійської мотострілецької дивізії 6-ї гвардійської танкової армії (пізніше – 93-ї механізованої дивізії 6 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України).

15 липня 1992 року два літаки з передовою групою 240-го батальйону на борту здійснили виліт з дніпропетровського аеродрому в напрямку Боснії. Передова група налічувала 42 військовослужбовців.

За більш ніж 20 років, у різні часи, близько 37 тисяч українських миротворців взяли участь у миротворчих операціях у наступних регіонах і місіях світу: Косово, Боснія і Герцеговина, Східна Славонія, Ангола, Македонія, місія ОБСЄ в Косово, Гватемалі (МИНУГУА), Таджикистані, Афганістані, півострові Превлака, Хорватія, Кувейті, Сьєрра-Леоне, місія ОБСЄ в Грузії, Придністров'я, Ірак, Ліван, Ефіопія та Еритрея, місія ООН в Грузії, Судан, Кот-Д'івуар, Демократична Республіка Конго та ін

У число українських миротворців входять представники МВС, медики та інші фахівці.

До речі, для українських миротворців 15 липня стало другим професійним святом. Першим днем їх вшанування — поряд з миротворцями всього світу — вважається Міжнародний день миротворців, заснований Генеральною Асамблеєю ООН у 2002 році. Він відзначається 29 травня — в день, коли в 1948 році була організована перша місія Ради безпеки ООН по підтриманню миру.

День Конституції

Конституція України. Сувенірне видання.

День Конститу́ції Украї́ни — державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конститу́ції Украї́ни   того ж дня 1996 року.

День Конституції України — єдине державне свято, закріплене в самій Конституції.

Історія

У червні 1996-го депутати Верховної Ради ухвалили Конституцію. Це сталося на п'ятий рік після проголошення незалежності. Народні обранці працювали усю ніч з 27 на 28 червня — загалом безперервно 23 години. Під час голосування «ЗА» висловилися 315 парламентарів.

Значення

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Громадська думка

Згідно з опитуванням соціологічної служби Центру Разумкова у 2008 р., 52,9% опитаних громадян не вважали День Конституції України святом. Результати опитування КМІС у квітні 2013 р. показали, що День Конституції України є найулюбленішим святом для 4% громадян (останнє місце).

Цікаві факти

Україна була останньою з колишніх радянських республік, яка прийняла нову Конституцію.

Сьогодні – Міжнародний день на підтримку жертв тортур

ООН проголосила 26 червня Міжнародним днем на підтримку жертв тортур в 1997 році. Це стало одним із заходів по наближенню суспільства до повного забезпечення прав людини, які декларує Конвенція проти тортур та інших жорстоких покарань, які принижують гідність людини. Конвенція діє з 26 червня 1987 року.

Тортурами прийнято називати будь-які неправомірні дії, за допомогою яких людині зумисно причиняють сильний біль, фізичне й моральне страждання для отримання від неї будь-яких відомостей або зізнань, а також для примусу до будь-яких дій.

Цей день кожна держава-учасниця ООН сприймає як один із способів звернення уваги громадськості на необхідність боротьби з цим явищем на законодавчому, адміністративному й судовому рівні.

Сьогодні ООН визнала, що ніякі військові дії або загрози не можуть бути виправданням катувань. Крім того, на міжнародному рівні задекларовано, що навіть вказівка старшої за посадою людини не може вважатися керівництвом до проведення тортур.

75-і роковини масових розстрілів політичних в’язнів на Західній Україні

Україна відзначає трагічну дату - 75 років з часу масових розстрілів політичних в’язнів на Західній Україні (06-07.1941).

Що за дата?

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

Що за розстріли?

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Причина

Більшості ув'язнених  інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність. У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантами - тобто особами, котрих належить розстріляти. Тюрми були переповнені, почалася війна, і аби в'язнів не етапувати - їх просто розстрілювали.

Жертви

У Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Загалом же на всій Західній Україні за цей короткий період розстріляли жахливу кількість людей - близько 24 тисяч.

Україна відзначає День скорботи і пам'яті жертв війни

Сьогодні - 75-я річниця з початку німецько-радянської війни.

22 червня виповнюється 75 років з початку нападу гітлерівської Німеччини на СРСР. В Україні цей день відзначається як День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

Пам'ятна дата була встановлена указом президента України в листопаді 2000 року.

День пам'яті жертв війни був введений напередодні 60-ї річниці початку Другої світової війни 1941-1945 рр., війни в історії українського народу, яка забрала життя кожного п'ятого співвітчизника (всього ж загинуло понад 26 млн радянських громадян).

Нагадаємо, рано-вранці, 75 років тому – 22 червня 1941 року, без оголошення війни на територію Радянського Союзу вторглися німецько-фашистські загарбники. У перші ж години на захист Вітчизни піднялися тисячі осіб.

Великі втрати понесла Україна, на території держави загинуло понад 5,5 млн мирного населення, на фронті загинули 2,5 млн солдатів.

В минулому році Україна вперше відзначала День пам'яті і примирення. 8 травня законом, а потім указом президента України був призначений Днем пам'яті і примирення, згідно рекомендаційної резолюції ООН від 2004 року і традиції країн Європи.

Ура!Канікули!!!

В Україні відзначають День Європи

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана.

9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі.

Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи».

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

До речі. У 1887 році в Закарпатті (яке тоді перебувало у складі Австро-Угорщини) у Верхнетисянській улоговині на правому березі Тиси було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи.

19 травня-День вишиванки

Сьогодні в Україні відзначають День пам'яті жертв геноциду кримських татар

Саме 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

 Наступного дня, 11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, – які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвили до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

 Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

В ході червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

 Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, певна частина кримських татар в дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами – 191 людина – викликає сумніви. Втім, навіть радянська статистика дозволяє простежити зменшення кількості вигнаного населення.

 Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

 Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються усіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

 Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

Починаючи із 1968 р. розпочався процес організованої репатріації кримських татар до Криму. В кінці 1960-х – на початку 1970-х рр. цим шляхом повернулися додому понад 200 родин, ще стільки саме прибули самостійно. До початку масового повернення наприкінці 1980-х рр. в Криму проживало приблизно 7 тис. кримських татар.

4 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР  прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, яким цей стан був до моменту депортації, набувало необхідної легітимності.

 Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Сьогодні Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій

Указом Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років» в Україні встановлено День пам'яті жертв політичних репресій, який відзначається щороку у третю неділю травня.

Цей День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву "День пам’яті жертв голодомору", відображаючи в своєму формулюванні одне з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади. Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31-го жовтня 2000-го року, цей пам’ятний День був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій».

Як відомо, 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масовим репресіям. Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори. Згідно з даними розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15 717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-му – 106 096, в 1939-му – 11 744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.

День пам’яті жертв політичних репресій започаткований для гідного вшанування гіркої долі тих людей, які були непотрібними для радянської системи, а також привернення уваги суспільства до трагічних сторінок історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Заради  відродження національної пам'яті та утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства потрібно вшанувати пам’ять репресованих українців та передати історію про їх біль наступним поколінням українців.

9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Сьогодні Україна відзначає День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, який прийшов на зміну "Дня перемоги" над фашизмом у Великій вітчизняній війні 1941-1945 років, який святкують у Росії і деяких інших пострадянських державах.

"День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні" встановлено державне свято в результаті прийняття 9 квітня 2015 Верховною Радою України проекту закону № 2539 "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років".

Серед основних форм увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років визначені, зокрема: встановлення почесної варти біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання вінків, квітів до пам'ятників і меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом та вшанування пам'яті жертв Другої світової війни 1939-1945 років; недопущення фальсифікації історії Другої світової війни 1939-1945 років у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках, засобах масової інформації, публічних виступах представників державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб; упорядкування, збереження та спорудження пам'ятників та пам'ятних знаків в пам'ять учасників і жертв Другої світової війни 1939-1945 років, створення музеїв, меморіальних комплексів, присвячених Другій світовій війні 1939-1945 років.

В Україні сьогодні відзначається День пам'яті та примирення, присвячений жертвам Другої світової війни 1939-1945 років.

Дата приурочена до річниці капітуляції нацистської Німеччини 8 травня 1945 року. Саме цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом.

Слід зазначити, що для України це відносно нове свято. Верховна Рада України встановила 8 травня Днем пам'яті і примирення на честь всіх жертв Другої світової війни лише у 2015 році.

При цьому було прийнято рішення відтепер відзначати 9 травня як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні замість встановленого за радянських часів Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Адже, як відомо, термін "Велика Вітчизняна Війна" використовували в колишньому СРСР, щоб підкреслити, що у війні 1941-1945 років громадяни захищали Радянський Союз як спільну Вітчизну.

Закон визначив, що шанобливе ставлення до пам'яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, ветеранів війни, український визвольний рух та жертв нацизму є священним обов'язком держави і громадян України.

8 травня – Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Одне з найбільш благородних свят нашого часу — Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — відзначається щорічно 8 травня. 

Це свято було засноване на честь відомого швейцарського мецената Жана Анрі Дюнана, який народився 8 травня 1828 року. За його ініціативою були створені перші групи волонтерів, які надають допомогу всім пораненим на полях бойових дій. Також Дюнан став одним з творців всесвітньо відомого комітету Червоного Хреста. Ця організація почала свою роботу в 1863 році.

Свою нинішню назву благодійна організація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, здобула тільки в 1986 році. Своїм головним завданням ця структура бачить надання допомоги всім хворим, пораненим, які стали жертвами збройних протистоянь. Також Червоний Хрест допомагає всім постраждалим від стихійних лих та катаклізмів. Тому основними ідеями цього свята можна назвати гуманність і добровільність у наданні допомоги нужденним. Відділення Червоного Хреста працюють в 176 країнах світу.

Вітаю всіх з Великоднем!

Сьогодні 30-ті роковини наймаштабнішої техногенної катастрофи в історії людства - Чорнобильської трагедії

У ніч на 26 квітня 1986 року о 01:23 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС прогримів потужний вибух, який вщент зруйнував реактор. У повітря було викинуто в 30 разів більше радіоактивних речовин, ніж при ядерній атаці Хіросіми під час Другої світової війни.

Радіаційного опромінення зазнали щонайменше 8 млн людей – передусім ліквідатори катастрофи, яких налічувалось майже 600 тисяч. Навколо ЧАЕС було утворено 30-кілометрову зону відчуження – понад 100 тис. українців змушені були залишити свої домівки.

2016 рік оголошено роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи. 

Сьогодні в Україні відзначають Всесвітній день Землі

День Землі — назва, яку використовують щодо різних заходів, що їх проводять навесні з метою спонукати людей бути уважнішими до тендітного і вразливого довкілля планети Земля.

22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те, щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності. День Землі став відзначатися в Україні як день захисту природи, день акцій з метою залучення уваги громадськості до проблем нашої планети.  

Засновником Дня Землі вважається Джон Стерлінг Мортон, який запропонував у 1872 році призначити щорічний день, присвячений озелененню навколишньої території.  

Прапор Землі не є офіційним символом чогось (бо офіційно не існує всепланетного уряду). Він являє собою фотографію планети з космосу на темно-синьому тлі. Традиційно Прапор пов'язаний з Днем Землі і багатьма іншими природоохоронними, миротворчими та громадянськими міжнародними заходами.

Символом Дня Землі є зелена грецька буква Θ (тета) на білому тлі.

11 квітня - Міжнародний день звільнення в'язнів фашистських концтаборів

11 квітня 1945 року американські війська звільнили в'язнів нацистського табору смерті Бухенвальд, через застінки котрого пройшло більше 250 тисяч в'язнів, 56 тисяч з яких загинули. Сьогодні цей день відзначається як Міжнародний день звільнення в'язнів фашистських концтаборів.

Концтабір "Бухенвальд" поблизу міста Веймар почав працювати в серпні 1937 року. За роки Другої Світової війни він став одним із настрашніших, після Освенцима, таборів смерті - в ньому не було газових камер, однак щомісяця в ньому гинули сотні, а часом тисячі в'язнів, котрі не витримували важкої праці, тяжких умов утриманння, тортур і медичних експериментів. Найжорстокішою у поводженні з в'язнями була Ілзе Кох, дружина коменданта табору, прозвана за свій садизм Бухенвальдською відьмою, - вона любила бити в'язнів батогом і колекціонувала різні побутові речі, зроблені зі шкіри жертв своїх тортур.

11 квітня 1945 року, коли 3-я американська армія вже наближалась до Бухенвальду, з гестапо у Веймарі подзвонили до адміністрації концтабору і повідомили, що надсилають вибухівку для знищення всіх слідів існування табору, включаючи і його в'язнів. Однак гестапо було невідомо, що на той момент, остерігаючись наступаючих американських військ, адміністрація табору втекла, і один з арештатнтів, який прийняв дзвінок, повідомив, що вибухівка вже не потрібна, оскільки табір вже підірвано. Як не дивно, цей трюк спрацював і зберіг життя тисячам людей.

У 1951 році західнонімецький суд виніс вирок у справі Ілзе Кох, звинуваченої у знущаннях та вбивствах в'язнів і засудив її до пожиттєвого терміну ув'язнення. У 1967 році Бухенвальдська відьма покінчила життя самогубством, повісившись у тюремній камері на мотузці, сплетеній з простирадл.